Рекомендаційна пам’ятка батькам, дитина яких вперше відвідує дитячий садок.

Не залишайте дитину одну в перші дні відвідування садка, побудьте з нею певний час на прогулянці, до обіду, при потребі - залиштеся на час  вкладання дитини до сну.

Дайте дитині в дитячий садок улюблену іграшку.

Створіть спокійний, безконфліктний клімат  для дитини у сім’ї.

Бережіть нервову систему дитини.

Повідомте педагога про індивідуальні особливості вашого малюка (як любить засипати, що любить їсти, які продукти харчування провокують  алергію і таке інше).

Проконтролюйте: аби   початок відвідування дитячого садка не прийшовся на епікризні терміни: 1 рік 3 місяці, 1 рік 6 місяців,  1 рік 9 місяців, 2 роки 3 місяці, 2 роки 6 місяців,  2 роки 9 місяців, 3 роки.

Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.

Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини з раннього віку, привчайте її до ситуації, в якій треба змінювати форми поведінки.

Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування.

Допоможіть дитині виробити звичку дотримуватися  такого режиму дня, як   в дитячому садку.

Як перемогти неуважність дитини?

Багатьох батьків цікавить питання: як можна перемогти неуважність? І це не випадково – адже неуважність часто є головною перешкодою до успішності в школі. А подібне явище в останні роки у діток зустрічається дуже і дуже часто. Як правило, батьки дуже швидко помічають подібну проблему у своїх малят. Такі діти плутають реальний світ зі світом фантазій, вони нічого не помічають навколо себе.
Хоча ні в якому разі не можна плутати неуважність з аутизмом. Розсіяний дитина повністю контактний, просто часу на реакцію йому необхідно трохи більше, ніж іншим діткам. Він може не з першого разу відгукуватися, коли ви його кличете, або виконувати ваше прохання не відразу. Подібні малюки можуть відрізнятися забудькуватістю або неуважністю.
Фахівці радять не надавати цьому великого значення, не розчаровуватися у своїй дитині, і ні якому разі не лаяти його за неуважність. Просто у вашої дитини більше розвинене інше півкуля мозку – праве. Проблема – не психологічна. Як правило, приблизно до 10 років це явище повністю зникає без будь-якого стороннього втручання. А до тих пір батькам необхідно допомогти своєму маляті бути більш організованим. І досягається це банальним контролем. І обов'язково заздалегідь попередьте про це вчителя вашої дитини.
Крім того, необхідно займатися розвитком роботи мозку подібних малюків. З цим завданням під силу впоратися всім батькам, було б бажання. Щоб обидві півкулі мозку працювали з повною віддачею, необхідно щоб кожен пальчик одночасно виконував якусь роботу. Для цього дуже корисні різні пальчикові ігри, шнурівки, ліплення, пальчикові фарби. Всього 15 хвилин на добу подібних занять – і результат не змусить себе чекати.
Правильна психологічна підготовка дітей до школи полягає ще й у тому, щоб дитина усвідомив, що навчання в школі – заняття не менш відповідальне, чим робота тата й мами. Це дозволить йому відчути себе повноправним членом сім'ї, а не просто доповненням до тата й мами. Повірте – це усвідомлення дозволить дитині впоратися не тільки з неуважністю, але і з лінню. До речі кажучи, лінь – це нормальний стан для будь-якої людини, а не тільки для дитини. Тому не варто його лаяти – краще допоможіть впоратися з лінню.

Режим дня дитини

Вкрай рекомендуються всім батькам дуже серйозно поставитися до режиму дня. Це вкрай важливо – разом з дитиною виробити необхідний режим, щоб він зміг надалі сам розподіляти час: на навчання та гри, а також прогулянки. Постарайтеся зробити так, щоб дитина зрозуміла з першого дня навчання, що заняття вдома – це відповідальна робота, що гуляти можна, тільки коли всі уроки зроблені.
Зробити це досить просто. Приблизно за місяць до початку занять у школі дітей необхідно переводити на новий режим дня. Якщо дитина ходила в садочок – особливих проблем не буде. А от якщо дитина була вдома, або він вже не першокласник і від душі відпочив на канікулах, вставати в 7 ранку йому може бути вкрай важко. Тому привчайте його заздалегідь.
У першій половині дня рекомендується зайняти дитину чим-небудь корисним. Це допоможе виробити у нього почуття відповідальності. І коли прийде час ходити на уроки, для нього це буде досить безболісно. Але не забувайте і про вихідні дні – дитина також є повноцінною особистістю, що має право на відпочинок. Ви ж не хочете працювати без вихідних?
На другу половину дня плануйте відпочинок і розваги дитини. Але не забудьте залишити одне – два відповідальних доручення. Таким чином ви смоделіруете ситуацію з необхідністю виконувати домашні завдання. І, зрозуміло, не забувайте про своєчасне відходження до сну дитини – в іншому випадку пробудження вранці стане важким випробуванням як для вас, батьків, так і для ваших дітей.

ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ - ОБОВ’ЯЗКОВА УМОВА ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

(17 листопада 2015 року)

На сучасному етапі розвитку суспільства право не тільки охоплює більшість сфер людської життєдіяльності, а й розширює межі своєї дії в міру ускладнення суспільних стосунків.

Правове виховання особистості в цілісному педагогічному процесі необхідно розглядати з урахуванням вікового аспекту. Дитинство – унікальний період, коли формуються риси характеру, основи моделі поведінки, ставлення до себе і навколишнього світу. Мала дитина подібна до губки, яка жадібно вбирає уміння, знання, погляди та думки. Тому моральні основи правового виховання закладаються саме в дитинстві у моральних відносинах у родині, дитячому колективі. Якщо кожна людина змалечку засвоїть, що вона є людиною, особистістю, що вона має людські права, честь і гідність, може вільно висловлювати свої думки, тільки тоді вона зможе впливати на перебіг подій у суспільстві і брати участь у побудові дійсно незалежної демократичної правової держави.

Найперше суспільне середовище, до якого потрапляє дитина, – це дошкільний навчальний заклад, який у взаємодії з сім’єю має створити належні умови для забезпечення фізичного, психічного здоров’я дітей, їх повноцінного розвитку, набуття життєвого досвіду. Дошкільний вік – період, коли в дитини формуються уявлення про навколишній світ, явища суспільного життя, взаємини між людьми. Вступаючи у життя, малюки мають засвоїти багато правил, які склалися в суспільстві. Життя малюка сповнене різноманітних, складних для нього ситуацій та перешкод. І саме дорослі повинні навчити знаходити вихід із них, почуватися впевнено й комфортно, бути готовими до труднощів та їх подолання.

Завдання освітян – виростити компетентну особистість, здатну самостійно риймати рішення, визнавати свої помилки, відстоювати свою гідність, реалізовувати природні можливості. Важливо, як отримані знання впливають на компетентність дошкільника:

чи знадобляться в реальному житті;

чи сприяють розвитку самостійності дитини;

чи сформують творче ставлення до життя.

Необхідно підкреслити, що система правової освіти і виховання має бути безперервною, починаючи з дошкільного закладу, продовжуючи у школі, вузі.

Нещодавно правове виховання не відокремлювалось як самостійний напрямок виховання і не входило в плани виховної роботи дошкільних навчальних закладів. Але для виконання цих завдань упродовж останніх років дошкільні навчальні заклади отримали суттєву законодавчу підтримку, а саме: Закон України «Про дошкільну освіту», Базовий компонент дошкільної освіти, програмурозвитку дошкільників  «Я у Світі».

В основу системи правового виховання дошкільників необхідно поставити «нероздільну» програму морально-правового виховання, тобто у правовиховній роботі з дошкільниками дуже важливо поєднувати зміст, форми і методи правового та морального виховання. Виділяти тільки правові норми, не пов'язуючи їх з моральними, недоцільно. Адже на практиці дитина не стикається з ситуаціями, які вимагають тільки юридичної оцінки без звертання до моральних уявлень, поглядів, почуттів. У сім'ї, дитячому садочку і тим більше, починаючи з першого року навчання, дитині доводиться стикатися з певними правилами поведінки, вибирати певне ставлення до них: бути чемною, чесною, справедливою, поважати старших, цінити працю інших, не ображати слабших і т.п. Для дітей ці явища виступають і як моральні, і як правові, тому що вони ще не можуть розділити морально допустиме і законне. Ці поняття виступають як єдине ціле. З розвитком таких якостей, як чесність, справедливість, дисциплінованість та інших, у дітей формується і певне морально-правове ставлення до встановленого порядку вдома, у школі, на вулиці.

У формуванні моральних стимулів і норм поведінки дитина усвідомлює свої права й обов’язки, як члена родини, члена колективу у дошкільному закладі крізь призму уявлень: бажаного і належного, припустимого і небажаного, можливого і заборонного. Дитина приходить у школу з визначеною свідомістю своїх звичок, потреб і обов’язків.

Роботу дошкільного закладу  спрямовуємо в трьох напрямах:

методична та контрольно-аналітична робота з педагогами;

навчально-виховна робота з правової освіченості дошкільників;

робота з батьками.

Методична робота в дошкільному навчальному закладі, яка є одним із засобів управління освітнім процесом, в основі якого лежить ідея розвитку дитини, спрямована на підготовку вихователів до якісного виконання завдань, на підвищення їх педагогічної майстерності, розвиток творчого потенціалу. Для надання методичної допомоги вихователям доцільно проводити моніторинг з метою виявлення рівня обізнаності педагогів із проблем правового виховання.

Завдання методичної роботи з педагогами:

знайомити педагогів з основними положеннями Конвенції ООН про права дитини та із системою нормативного забезпечення прав дітей на державному рівні;

формувати практичні навички захисту і збереження прав дитини у процесі педагогічної діяльності та сприяти виробленню активної позиції щодо просвітницької, профілактичної, діагностичної та корекційної роботи з дітьми та батьками;

знайомити педагогів з інноваційними технологіями, спрямованими на гармонійний розвиток особистості, з методами впливу на свідомість, емоційну та поведінкову сферу дошкільника;

окреслити основні форми, методи і засоби розвитку у дітей почуття власної гідності та самосвідомості, формування знань про свої права, виділити права дитини за Конвенцією ООН про права дитини, з якими доцільно знайомити дошкільників;

викликати інтерес педагогів до поглибленого опрацювання проблеми.

Мета навчально-виховної роботи з правової освіченості дошкільників – дати дітям початкові знання про норми поведінки, формувати навички їх дотримання, відповідного ставлення до правомірних дій, вчинків, а також до правопорушень, злочинів, шкідливих звичок та інших проявів антигромадської поведінки, виховувати повагу до батьків, вихователів, ровесників, людей похилого віку, знайомити з правилами бережливого ставлення до природи, своїх речей, предметів побуту тощо.

Для досягнення вказаної мети правовиховна робота з дошкільниками передбачає розв’язання цілого ряду завдань.

Пізнавальні завдання:

формувати у дошкільників: розуміння цінності людської особистості, цінності життя і здоров'я людей; уявлення про нашу державу, її закони, права та обов’язки людей, правила і норми їхнього співжиття в соціумі; правову свідомість, уміння діяти відповідно до закону;повагу до таких цінностей, як свобода, рівність, справедливість; утверджувати гуманістичну мораль; адекватну самооцінку як регулятор її моральної поведінки, що становить основу таких почуттів, як обов’язок, відповідальність, сором, провина, совість; усвідомлення своєї залежності від представників старшого покоління; розуміння обов’язків щодо молодших, уважно й турботливо ставитися до них, опікувати їх, допомагати їм, виявляти правдивість, чесність у стосунках із молодшими, справедливість в оцінці їхньої поведінки; навички безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків або дорослих, уміння швидко звертатися по допомогу у критичній ситуації.

Розвивальні завдання:

розвивати у дітей: критичне, логічне мислення, вдумливість; вміння оцінювати ситуації морально-правового змісту; вміння запобігати виникненню конфліктів, долати їх; висловлювати та відстоювати свою точку зору; аналізувати власну позицію та враховувати думку інших; почуття відповідальності за свої дії;

вміння співвідносити свої домагання з можливостями; орієнтуватися в своїх чеснотах і вадах; вміння захищати молодших від несправедливості, грубощів, зухвальства; відчуття захисту, підтримки, життєвої опори, які дають батьки, бережливо і вдячно цим користуватися.

Виховні завдання:

виховувати у дошкільників: пошану до законів України; уміння дотримуватися правових обов’язків та користуватися своїми правами; почуття гордості за себе, за свою індивідуальність, гідність, впевненість у своїх можливостях; шанобливе ставлення до рідних, знайомих, відчувати межу припустимої поведінки;

почуття приязні, щирості, жалю, відповідальності, безкорисливості, вдячності, любові у взаєминах з іншими; почуття відповідальності за доручену справу, результат якої важливий для навколишніх; готовність радіти успіху ровесника, розділяти його засмучення, допомагати в разі необхідності; негативне ставлення до будь-яких форм насильства; бажання виконувати правила співжиття у сім'ї; розрізняти обов’язки і поважати права кожного члена сім'ї, сумлінно виконувати власні обов’язки.

Враховуючи вікові особливості дошкільників з дітьми необхідно спілкуватись зрозумілою для них мовою та виходити з таких принципів:

-       зв’язку правового виховання з практичними життєвими ситуаціями;

-       зміст інформації повинен відповідати віковому рівню життєвого досвіду, світогляду, особливостям психічних процесів (пам'ять, увага, мислення, сприймання);

-       поєднання колективного та індивідуального підходів;

-       єдності правового і морального виховання;

-       логічної послідовності правового виховання: від одержання знань про норми, до засвоєння їх на практиці, і надалі до формування усвідомленої установки щодо необхідності дотримання їх кожною людиною;

-       пріоритету ігрових методів правового навчання та виховання з метою активізації інтересу до засвоєння норм проживання у суспільстві;

-       інтеграція різних видів дитячої діяльності;

-       цілеспрямоване використання народознавчого матеріалу та художніх творів;

-       поступове підведення дітей до самостійних висновків та узагальнень.

З формуванням у дітей уявлень про добро і зло, права й обов’язки, правду і неправду, чесність, честь тісно пов’язані відповідні моральні почуття. Протягом дошкільного дитинства розвиваються такі внутрішні моральні якості:

почуття власної гідності. Дитина відчуває гордість за добре виконану роботу, гідний вчинок, свою поведінку загалом; почуття сорому, що проявляється у ніяковості, яку дитина відчуває від невдалого вчинку, власної провини – спочатку під впливом зауважень дорослого («Як тобі не соромно!»), а в старшому дошкільному віці воно поєднується з почуттям власної гідності і стає стійким («Погано чинити не слід не тому, що покарають, а тому, що соромно»). Дитині також соромно, коли принижують її гідність. Щоб уникнути сорому, докорів дорослих, вона може утриматися від учинків, які викликатимуть осуд;

почуття обов'язку, що проявляється у формі емоційних станів, розвиваючись у діапазоні від задоволення, яке 3–4-річна дитина відчуває при схваленні дорослим її поведінки, до радості за добрий вчинок, допомогу товаришеві, виконане доручення (у 5–6 років). Як стверджують дослідники, у 6–7-літніх дітей почуття обов'язку є мотивом їхніх учинків, переживається глибоко, стає стійким. Це почуття впливає на поведінку, спонукає до вияву турботи про товаришів, чуйності, симпатії, відповідальності, сприяє подоланню егоїстичних тенденцій у поведінці.

Як відомо, права не існують без обов’язків. Діалектичний взаємозв'язок прав і обов’язків – головна суть виховання правосвідомості. Що ж таке обов’язок у дитячому розумінні? Обов’язок – це те, що діти повинні робити, щоб бути корисним собі та навколишнім. Дітям необхідно дати поняття про такі обов’язки:

дотримуватися правил поведінки в дошкільному закладі, в родині, у громадських місцях;

слухатися батьків, любити й шанувати всіх членів сім'ї;

не ображати молодших і допомагати старшим;

шанувати державні символи України;

берегти й охороняти природу;

старанно вчитися;

дотримуватися правил безпеки життя;

дбати про власне здоров'я, дотримуватися правил особистої гігієни, не користуватися забороненими предметами;

підтримувати порядок у своїй кімнаті

Форми, методи і засоби морально-правової роботи з дітьми

Як відомо, провідним видом діяльності для дитини є ігрова діяльність. Практика показує, що гра – та чарівна паличка, яка перетворює процес навчання на цікаву, захоплюючу пригоду. Гра орієнтує малюка в соціальній дійсності, виховує в нього прагнення до суспільно значущої і суспільно оцінюваної діяльності. Грі дітей треба приділяти велику увагу і тому, що в ній формується характер, вольові якості, відбувається «навчання життю» за певними правилами. Інакше кажучи, у грі діти регламентують свою поведінку за допомогою правил. Вони поводяться природно та невимушено. У грі виховується позитивна самооцінка та формується на її підставі «Я»-концепція. Використовуючи різноманітні ігрові вправи, діти набагато легше засвоюють матеріал, працюють із більшим зацікавленням. У плані виховної роботи з дошкільниками доцільно проводити:

ігри-вправи на актуалізацію «Я»;

ігри-вправи, в яких дітям пропонується розв’язати ситуації з певним морально-правовим змістом;

дидактичні ігри, наприклад, «Порівняй героїв казок», «Яке право порушено», «Що добре, а що погано», «Східці правди (доброти, ввічливості)» та інші;

ігри-стратегії та сюжетно-рольові ігри.

Необхідно зазначити, що процес усвідомлення дитиною себе як реально діючої особи перебуває під сильним впливом так званого ідеального самообразу. Він формується на ранніх етапах розвитку особистості в умовах позитивних емоційних контактів дитини з близькими дорослими, а також внаслідок ототожнення себе з героями казок, оповідань – носіями високих моральних якостей. Тому необхідно широко звертатися до творів художньої літератури та усної народної творчості. Завдяки вмілому педагогічному керівництву можна спрямувати емоційне сприймання дошкільниками художніх творів у русло моральної та правовиховної освіти. Особливого визнання серед педагогів здобула, звичайно, казка як доступний і впливовий жанр народної творчості. Казкові сюжети, побудовані на протиставленні добра і зла, їх боротьбі, містять яскраві приклади гуманної та антигуманної поведінки. Засуджуючи зло, викриваючи жорстокість, казки переконують у необхідності взаємин на засадах добра і гуманізму. Тому пропонується читання творів художньої літератури, зокрема, казок із подальшим їх обговоренням. Доцільно проводити літературні ігри, які можуть бути як складовою частиною занять з художньої літератури, так і проводитися окремо як мовленнєві заняття на літературному матеріалі. У них може брати участь невелика група дітей, щоб кожна дитина мала можливість проявити свою ініціативу. Наведемо кілька пропозицій щодо таких занять:

намалювати словесний портрет дійових осіб;

придумати інше закінчення казки;

придумати сюжет, коли казкові герої змінюють свою поведінку, і їхні вчинки вже не завдають болю, кривди, зневаги іншим;

ввести в казковий сюжет нового героя;

уявити себе на місці того чи іншого персонажа, передати його стан, почуття тощо.

Із старшими дошкільниками проводяться морально-етичні бесіди на такі теми: «Правила доброти», «Наші обов’язки», «Як я можу допомогти батькам», «Правила чесності», «Добрі та погані вчинки» та інші. Цікавим є метод використання умовних знаків «Права дитини».

Як відомо, діти дуже люблять розваги. Розвага проводиться з метою узагальнення всього, чому діти навчилися. Добираючи їх, педагогам потрібно застосовувати матеріал, що має і правовиховну цінність. Пісеньки, вірші, сценки ненав’язливо, образно вчать, що соромно лінуватися, бути нечупарою, ображати менших і слабших, казати неправду і т.д. Але треба наголосити, що без попередньої роботи педагога дітвора тільки сміється з «героїв» творів, не роблячи для себе ніяких висновків. Отже, слід посилити емоційні акценти бесід – адже діти сприймають світ передусім серцем, почуттями, а вже потім розумом. Тому маємо про негативне завжди говорити з відразою, огидою, гнівом, презирством, а про позитивне – захоплено, зі щирою повагою.

У правовиховній роботі з дітьми доцільно також використовувати засоби театру. Як зазначають психологи, використання театру та елементів театралізованих дій розширює владу свідомості над емоційно-інстинктивною сферою людини. Мистецтво театру впливає не тільки на свідомість актора та глядача, а й на глибинні психічні процеси. Дитина не усвідомлює того глибинного сліду, який залишає в її душі знайомство з театральною виставою, участь у драматизаціях або театралізованих діях, а дорослий бачить «відгуки» благодійного впливу мистецтва в поведінці, мовленні, жестах вихованця.

Треба зауважити, що формування у дитини дошкільного віку свідомої безпечної поведінки та найпростіших правових знань базується на прикладах поведінки дорослих. Тому педагогам дошкільних закладів потрібно не лише враховувати це самим, а й особливу увагу приділяти роботі з батьками.

Як відомо, провідну роль у вихованні дітей відіграє сім'я. Це – перший осередок виховання людяності, національної свідомості, патріотизму й демократизму. Тут прищеплюють дітям здорові норми та навички культурної поведінки, вчать шанувати рідну мову, національні звичаї і традиції, готують до життя. Саме родина закладає підґрунтя вихованості, особлива міцність якого пояснюється тим, що базується воно на любові між батьками і дітьми та теплі кревних взаємин. Тому, як зазначалося у виступах на ІІ Всеукраїнському з'їзді працівників освіти, турботою освітянської громадськості повинно стати суттєве підвищення педагогічної культури в суспільстві й у кожній сім'ї зокрема. Поки що ми спостерігаємо, що в багатьох сім'ях основний педагогічний арсенал у ставленні до дітей складається лише із власного дитячого досвіду нинішніх батьків. Далеко не завжди у сім'ях пошановують права дитини, сприяють вихованню вільної, самостійної, відповідальної і демократично орієнтованої особистості. Тому нагальним завданням є започаткування своєрідного педагогічного всеобучу батьків.

Головне у співпраці з кожною сім'єю – допомогти батькам зрозуміти і сприйняти сучасні гуманістичні ідеї та орієнтири, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини, турботі про її всебічний розвиток. Ігнорування суб’єктивного досвіду дитини призводить до виникнення проблем у вихованні та труднощів у навчанні.

Коли порушуються права дитини?

Коли немає безпеки для її життя та здоров'я.

Коли її потреби ігноруються.

Коли не задовольняються її основні потреби.

Коли щодо дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

Коли порушується недоторканність дитини.

Коли завдається шкода здоров'ю дитини.

Коли дитину ізолюють.

Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім'ї рішення.

Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття.

Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Коли навіюють страх за допомогою жестів, поглядів, погроз фізичного покарання.

Коли дитину залякують, використовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, лікарню).

Коли порушують статеву недоторканість дитини.

Коли контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків, якщо на це нема рішення суду.

Коли використовують дитину, як засіб економічного торгу під час розлучень, поділу майна.

Коли дитині не надається право робити помилки.

З якого віку привчати дитя справляти свою нужду у горщик? Це питання цікавить, мабуть, кожну люблячу матусю. Не можна відставати від сусідського хлопчика, який заледве навчився сидіти, і тут вже й на горщик «успішно ходить» (за словами його матусі), та й на підгузках непогано було б заощадити, і взагалі, пора дорослішати! Так думають багато матерів і, не покладаючи сил, в усіх існуючих енциклопедіях та на сайтах (на кшталт цього) шукають заповітну інформацію, точніше цифру: з якого віку «пора», чи не спізнилися ми?

Діти ростуть дуже швидко. І щоб вони швидко і правильно розвивалися, з ними, звичайно ж, потрібно займатися. Спілкування, розвиваючі заняття та розвиваючі іграшки - це те, що необхідно дитині в дворічному віці. Здається, що дитина ще мала, але вона вже стає дорослішою, розумнішою і цікавішою.

Наші діти повинні рости розумними і красивими, всебічно розвиненими. Тому завдання правильного виховання висить на наших плечах - плечах батьків. І не варто відмовлятися від правильного і раціонального виховання дітей, або перекладати цю роботу на бабусь-дідусів, вихователів у дитячому садку або няню.